Розпад подружжя: коли суд ухвалює розлучення

Перш ніж суд розгляне питання дітей, аліментів чи житла, він повинен відповісти на одне запитання: чи взагалі має право ухвалити розлучення. На це відповідає ст. 56 Сімейного та опікунського кодексу, а саме поняття повного та сталого розпаду подружнього життя. Нижче ми пояснюємо, що саме досліджує суд, скільки часу має минути і в яких трьох випадках розлучення не буде ухвалено, незважаючи на розпад шлюбу.

Текст створено на основі багаторічного практичного досвіду адвокатів і юрисконсультів Syndykat Prawniczy, які ведуть справи про розлучення в окружних судах по всій Польщі. Норми містяться в Сімейному та опікунському кодексі, головним чином у статтях від 56 до 61, а процедура — у Цивільному процесуальному кодексі, особливо в статтях від 425 до 446.

Позитивна підстава для розлучення, тобто ст. 56 § 1 Сімейного кодексу

Відповідно до ст. 56 § 1 Сімейного кодексу суд може ухвалити розлучення лише тоді, коли між подружжям настала повний та сталий розпад подружнього життя. У юридичній термінології це називається позитивною підставою для розлучення. Суд таким чином санкціонує ситуацію, коли між подружжям припинилися всі зв’язки, і цей стан є незворотним.

Тут починаються ускладнення, бо Кодекс не дає визначення, що означає «повний та сталий розпад подружнього життя». Це визначило судова практика Верховного Суду, насамперед настанови 1955 року (постанова ВС від 28 травня 1955 р., I CO 5/55, відома як настанови з розлучень) та подальші рішення. Ці норми діють і досі.

Три зв’язки, які досліджує суд

Розпад подружнього життя полягає у припиненні кожного з трьох зв’язків, що об’єднують шлюб: емоційного, фізичного та господарського. Це ситуація, коли подружжя втратило духовне порозуміння, перестало відчувати почуття одне до одного, не веде спільного господарства, а між ними припинилося фізичне спілкування.

Варто пам’ятати, що розпад подружнього життя — це процес, тобто динамічне явище, яке може змінюватися, наприклад, поглиблюватися. Іноді поведінка одного з подружжя посилює розпад, наприклад, реакція на зраду, вчинену іншим.

Емоційний зв’язок

Емоційний зв’язок, також званий духовним або психічним, — це сукупність почуттів кожного з подружжя до іншого, якщо в них переважають позитивні почуття, ідентифіковані з любов’ю. Вважається, що він розірваний, коли кожен із подружжя заявляє про відсутність емоційної залученості до іншого.

Сумнів виникає, коли один із подружжя хоче продовжувати шлюб, стверджуючи, що досі кохає партнера, а інший категорично заперечує існування зв’язку. Клієнти іноді кажуть: «Я його не кохаю вже п’ять років». Це достатня підстава, але суд запитає про конкретику: з якого часу, чому, чи були спроби врятувати стосунки. Сам факт відсутності почуттів достатній, але його треба вміти описати.

Приклади проявів зникнення емоційного зв’язку:

• фактична сепарація, тобто проживання в різних місцях,
• перебування одного або обох подружжя в іншому зв’язку,
• постійні сварки та конфлікти,
• вчинення одним із подружжя дій на шкоду іншому, таких як доноси, інтриги чи насильство,
• відсутність спільного проведення часу: відпусток, прогулянок, спільних прийомів їжі, відвідувань родини.

Фізичний зв’язок

Фізичний зв’язок полягає у підтриманні подружжям сексуального життя. Воно не має бути регулярним, достатньо, щоб час від часу відбувалися статеві контакти, щоб вважати, що зв’язок не припинився. Якщо шлюб активний у сексуальній сфері, хоча подружжя заявляє про відсутність почуттів і господарського зв’язку, суд, найімовірніше, розлучення не ухвалить.

Суддя не питає про деталі, а лише про факт: «Чи підтримуєте ви інтимні стосунки? З якого часу ні?». Відповідають коротко і по суті. З нашого досвіду, клієнти бояться цього питання більше, ніж питань про зраду, даремно, бо розгляд справи про розлучення відбувається за зачиненими дверима.

Приклади проявів зникнення фізичного зв’язку:

• фактична сепарація,
• проживання в окремих спальнях,
• перебування одного або обох подружжя в іншому зв’язку.

Господарський зв’язок

Господарський зв’язок — це співпраця подружжя у забезпеченні матеріального добробуту сім’ї. На практиці це виражається у спільному прийнятті рішень щодо побутових потреб: житла, харчування, одягу, засобів гігієни. Вважається розірваним як тоді, коли подружжя більше не проживає разом, так і тоді, коли вони досі займають одне житло, але між ними немає співпраці у задоволенні потреб сім’ї.

Тут найбільше нюансів. Якщо чоловік і дружина живуть в одній квартирі, бо обом нікуди йти, але кожен готує собі окремо, робить власні покупки і платить свою половину оренди, господарський зв’язок розірваний. Судді це розуміють. Судова практика давно визнає, що сам факт спільного проживання не виключає розпаду господарського зв’язку (пор. рішення ВС від 28 вересня 2000 р., IV CKN 112/00).

Приклади проявів зникнення господарського зв’язку:

• фактична сепарація,
• відсутність спільних покупок для дому,
• конфлікти щодо управління спільним майном,
• конфлікти щодо оплати рахунків за спільне житло або інших спільних зобов’язань, наприклад кредитів,
• перебування в іншому зв’язку та укладання з новим партнером нових фінансових зобов’язань,
• позов одним із подружжя про аліменти або про стягнення суми на задоволення потреб сім’ї.

Коли розпад є «повним»

Повний розпад — це такий, що стосується усіх трьох зв’язків. Проте на практиці Верховний Суд у постанові повного складу Цивільної палати 1955 року допустив виняток: якщо один із зв’язків існує фрагментарно, наприклад подружжя зрідка їсть разом обід, а інші розірвані і немає шансів на їх відновлення, суд може ухвалити розлучення.

Це працює і навпаки. Іноді, незважаючи на відсутність одного з цих елементів, шлюб слід вважати живим:

• Відсутність господарських зв’язків з об’єктивних причин, таких як робота одного з подружжя в віддаленому населеному пункті, тривала військова служба або робота на морі, перебування у виправній установі чи лікарні, проживання окремо через відсутність спільного житла. Якщо при цьому існує емоційний зв’язок і спільне життя залишається гармонійним (духовна злагода може проявлятися, наприклад, у підтримуваній кореспонденції), розпаду немає.
• Відсутність фізичного зв’язку з причин, незалежних від сторін, таких як хвороба, похилий вік, тривалі відсутності через характер роботи, ізоляція через хворобу чи перебування у виправній установі. Якщо це не впливає на якість відносин, це не означає розпад спільного життя.

Коли розпад є «стійким», тобто скільки часу має минути

Стійкий розпад — це такий, який розумно не обіцяє повернення до спільного життя. Скільки він має тривати? Кодекс не вказує. Практика: зазвичай щонайменше шість місяців. Відомі справи, коли суд розірвав шлюб через три місяці після виїзду, бо обставини були однозначні: зрада, агресія та новий зв’язок відповідача.

Оцінка завжди враховує обставини конкретної справи. Зазвичай про стійкий розпад говорять тоді, коли з моменту розлучення подружжя минув тривалий час, при цьому те, чи є він достатньо тривалим, залежить від тривалості шлюбу пари: чим довший був період спільного життя, тим довший час розлуки потрібен для руйнування зв’язків, що обумовлюють ухвалення рішення про розлучення.

Не завжди тривалість часу визначає стійкість розпаду. І навпаки, хоч це й виняткові ситуації, трапляється, що вже незабаром після розриву зв’язку розпад можна вважати стійким. Це стосується, наприклад, ситуацій, коли подружжя взагалі не починало спільного життя або коли незабаром після укладення шлюбу виявилися обставини, що спричинили у одного з них повну втрату довіри та огиду до іншого, як факт перебування у неформальному зв’язку з іншою особою.

Коли суд відмовить у розлученні, тобто три негативні підстави

Стаття 56 § 2 і 3 KRiO описує три ситуації, коли суд не ухвалить розлучення, навіть якщо розпад є повним і стійким.

1. Добробут спільних неповнолітніх дітей

Якщо внаслідок розлучення постраждає добробут дітей, суд відмовить у розлученні. Це рідкісна ситуація, йдеться про крайні випадки, наприклад, коли батько, що вимагає розлучення, хоче забрати дитину в паталогічне середовище. У звичайній сімейній справі ця підстава не діє, оскільки розлучення зазвичай не шкодить дітям більше, ніж подальше спільне життя батьків у відкритому конфлікті. Судова практика тут досить ліберальна.

2. Принципи суспільного співжиття

Це широка клаузула. На практиці її найчастіше застосовують, коли один із подружжя тяжко хворий (онкологія, тяжка депресія, інвалідність) і розлучення було б для нього ударом, а інший хоче піти до нового партнера. Класичний випадок: дружина хворіє на розсіяний склероз, чоловік закохався в іншу особу. Суд може сказати: не зараз. Судова практика Верховного Суду тут казуїстична, кожну справу оцінюють індивідуально.

3. Заперечення невинного подружжя

Якщо розлучення вимагає подружжя, яке є єдиним винним у розпаді спільного життя, а інший не дає згоди, суд не ухвалить розлучення, якщо відмова не суперечить принципам суспільного співжиття (ст. 56 § 3 KRiO).

Звучить складно, на практиці це виглядає так: чоловік, який зрадив і покинув сім’ю, подає позов про розлучення. Дружина не погоджується і сама не винна. Формально суд має відхилити позов. Але якщо подружжя не живе разом уже вісім років, він має нову сім’ю і дитину, а вона блокує розлучення «з принципу», суд зазвичай визнає відмову такою, що суперечить принципам суспільного співжиття, і ухвалює розлучення. Більше про сам механізм вини ми пишемо в тексті про те, чи обрати розлучення з визначенням вини чи без.

Одне застереження наприкінці

Не існує простого розлучення. Є справи, які можна закрити на одному засіданні за півгодини, і є такі, що тягнуться чотири роки, двічі потрапляють до апеляції і закінчуються гірким компромісом. Більшість справ знаходиться посередині. Наш досвід допоможе розлучитися з мінімальними втратами для відносин між вами та дітьми, бо це найважливіше в розлученні: досягти своїх цілей, не руйнуючи невинних.

Найпоширеніші питання про підстави для розлучення

Чи може суд відмовити у розлученні, якщо обидва подружжя цього хочуть?

Так, хоча це трапляється рідко. Узгоджена воля сторін не замінює підставу розпаду спільного життя, суд все одно має встановити, що він є повним і стійким. Якщо зі свідчень випливає, що подружжя досі живе разом і веде спільне господарство, а розлучення хочуть з інших причин, суд відхилить позов. Також може відмовити з огляду на добробут спільних неповнолітніх дітей.

Скільки потрібно жити окремо, щоб отримати розлучення?

Закон не встановлює жодного терміну, а окреме проживання взагалі не є умовою розлучення. Можна розлучитися, живучи під одним дахом, якщо три зв’язки фактично припинилися. На практиці суди зазвичай очікують щонайменше кількох місяців від фактичного розлучення, а чим довший шлюб, тим довший період вимагають.

Чи можна отримати розлучення, якщо ми досі живемо разом?

Так. Судова практика вже багато років визнає, що спільне проживання не виключає розпаду господарських зв’язків, якщо подружжя веде окремі господарства: кожен робить власні покупки, готує окремо, розраховується за свою частку витрат. Проте це треба вміти довести, найкраще конкретними доказами: окремі рахунки, розділені платежі, окремі спальні кімнати.

Чи питає суд про інтимне життя?

Питає лише про факт припинення фізичного спільного життя і з якого часу немає співжиття. Не питає про деталі. Засідання з розлучення проходить за зачиненими дверима, тому в залі немає публіки.

Що, якщо інша сторона стверджує, що досі мене кохає?

Заява про почуття однієї сторони не вирішує справу. Суд перевіряє, чи існує зв’язок реально і взаємно. Якщо одне з подружжя категорично заперечує існування емоційного зв’язку, а інші два зв’язки також припинилися, підстава розпаду виконана. Така ситуація подовжує провадження, бо суд зазвичай хоче докладніше допитати обидві сторони, а іноді направляє справу на медіацію.

Чим розлучення відрізняється від сепарації?

Сепарація вимагає лише «повного» розпаду, не обов’язково стійкого. Це суттєва різниця: якщо подружжя не впевнене, чи остаточне розставання, сепарація може бути проміжним рішенням. Однак сепарація не дозволяє укласти новий шлюб і може бути скасована за спільною згодою сторін. Деталі описані в розділі separacjeЄ справа про розлучення? Оцінка, чи є в конкретній ситуації розпад спільного життя повним і стійким, вимагає аналізу фактів, тому варто обговорити це перед поданням позову. Перевірте обсяг нашої допомоги в розділі.

Маєте справу про розлучення?

Оцінка того, чи в конкретній ситуації розпад спільного життя є вже повним і тривалим, вимагає уважного вивчення фактів, тому варто обговорити це перед поданням позову. Перевірте обсяг нашої допомоги у розділі розлучення, прочитайте, як підготуватися до розлучення, або напишіть нам через контактну форму.

Стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Кожна справа про розлучення є унікальною, а результат залежить від конкретних обставин, які потребують індивідуальної оцінки. Правовий стан: серпень 2026 р.